Нарешті на українському телебаченні з»явилась передача, котра хоч якимось чином виявляє позитивне ставлення авторів до України. Бо ж не секрет, що нині на нашому ТБ «позиціонувати» себе патріотом, все одно, що виставляти себе дурником.
Здавалося б, крига скресла. Гумор-шоу "Я люблю Україну" – вчить її любити, а не гудити. Так воно то так. Тільки трішечки не так.
В одній з останніх передач жовтня йшлося про того «мужика, що звів у Києві будинок з приколами», про того, «що гелікоптер придумав», і про «письменника, який щось там смокче, чи облизує». Не було лише «пам»ятника, який сидить» і дерева з розчепіреними пальцями.
Дякувати Богу, учасники вікторини швидко «доганяли» про кого йдеться. І це вже – плюси «плюсам», які спромоглися хоч віднайти потрібних людей. Але в якій же делікатній позиції виставляється українська культура, коли про Городецького і Сосюру говорять як про дешеву попсу: «чорненькая из Виа гры».
Це тим більше виглядає немудро, коли взяти до уваги, що і сама назва передачі, ніби-то, цитує того самого, котрий «щось смокче». А може її автори й не помітили цього. Бо коли б вони ставили за мету популяризувати українських видатних людей, то запитання вікторини слід було б перевернути з голови на ноги. Не «Яким було прізвище «мужика», а «Хто написав «Любіть Україну», «Хто збудував перший у світі гелікоптер» і т.д.
Пошук відповіді на це запитання одночасно був би і наукою для глядачів. Але сучасне телебачення, це доводить досвід, не має іншої мети, як «збирання капусти». І ці сезонні роботи тривають у нього увесь рік.
Тож нехай вас не вводить в оману назва шоу. Там лише вона українська. Усі інші складники – імпортовані ГМО.
Отож, Володимир Сосюра:
«Любіть Україну,
Як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу
І в радості мить.
Любіть у годину негоди!
Любіть Україну
У сні й наяву.
Вишневу свою Україну.
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов'їну.»
